Nero Burning ROM
Людина повинна бути або імператором, або ж поетом. Поєднання цих життєво важливих талантів призводить до руйнації, неоправданих жорстоких дій та десятків тисяч людських жертв. Саме ця комбінація забезпечила нам когорту великомучеників та святих у вірі християнській.
Навіть Рим був одного разу понівечений, тобто більша частина його згоріла в ясному вогні. Бувальці подейкували, що то справа рук самого імператора Нерона, котрому заманулося побачити справжнє видовище, аби дописати свою піснь-поему про Трою. І от: Рим горить-палає, язики полум’я намагаються скуштувати неба, люди тонуть у димах ― справжнє тобі дантівське чистилище. А Нерон тим часом споглядає і надихається, декламує і бренькає на котромусь там інструменті з тих непевних часів.
«Кривавий поет», вогнянобородий Нерон був найжорстокішим з імператорів і разом з тим довбаним естетом. «Який митець помирає!» ― кричав він у останні свої хвилини. Можливо, тим жорстоким життєвим принципам він завдячує своєму вчителеві Сенеці, якому сам же й наказав умерти. Бо був Сенека йому нормою і забороною. Але ж Сенека, цей філософ-стоїк, сповідував мораль!
«Cherchez la femme!» ― кажуть французи і мають на тому рацію, жорстока жінка що навчила жорстокості сина, сама і загинула від його руки ― Агріппіна молодша, дружна Клавдія Агенобарба. Немає вичерпності людському зухвальству! Тацит у своїх «Аналлах» бачить Аріппіну лютою, владною, вона керує віжками від колісниці багатства, які знаходяться у руках її чоловіка. За переказами Світонія, коли Агріпіна народила сина, Клавдій, у відповідь на привітання, сказав, що від цього шлюбу нічого не може народитися, окрім жаху та горя для людства. Цим принцес передрік свою швидку кончину.
В іспанському місті Кордова на честь політичного діяча і філософа Стародавнього Риму Сенеки (уродженця тієї ж Кордови) споруджений монумент «Сенека і Нерон». Хоча не Сенеці створений цей постамент скульптором Едуардо Барроном, адже де ви бачили статую на чиюсь честь та ще й з таким мізерним виглядом? Розпинається він перед Нероном, а той і вусом не вете, тобто бородою. Осторонь їх стоїть та німотно поглядає богиня мудрості Міневра, мовляв: «Рібята, я тут! Здоровий глузд!». Та лише Нерон дістанеться цілі – холодного трупа Сенеки.
І от Сенека зникаєз життєвої арени Нерона. Дивна річ, що робить з людиною жадання влади, навіть потяг до прекрасного, до мистецтва і до митців не може виправдати його вчинків. О часи, о звичаї!
І добре, що Нерон писав поему, а не прозу, тоді точно Рим вигорів би до голого каменя. Бо ж проза ― це вам не коників ліпити! Але складається враження, що я зайве оце сказала, бо Нерон таки ожив і переселився у наш час. І цей Нерон тепер уже пише прозу. Ще й отримує за неї високооплачувані гонорари. А задля кращого натхнення доводить країну до найбільшої скрути. Мистецтво, як ми знаємо, вимагає жертв! Лише на відміну від Нерона, наш брат не має рудої бороди.