Про вбивання часу
Усім нам точно доводилося десь сидіти й чекати з моря погоди. А чекання – то така втомливо-вдумлива штука… Тому люди придумали собі, як вбивати час: усілякі там айподи/айпади/айфони, планшети, нетбуки, редбули, ваї-фаї, МР3-шки, сканворди, насіння, куріння, теревені і сонне царство. Але найулюбленішим і найдревнішим способом є читання .)
Коли тобі не спиться/не сидиться на київському залізничному, шукаєш собі пригод. Сонних людей зачіпати не хочеться, от і починаєш промацувати поглядом купу кіосків, нафаршированих різною смакотою/всячиною. Десь там і знаходиш кіоска з книгами. Зазвичай вони сусідують із соками-водами чи лікеро-горілчаними виробами, буває, що із київськими тортами. Сподіватимемося, що таке сусідство не впливає на вміст книжкових кіосків. На київському залізничному маємо аж три кіоски з книжками/пресою, а окремих точок, де продається лише преса та сувеніри ― на кожному кроці.
Про пресу
Щодо преси, то тут більш-менш усе зрозуміло і прийнятно: «Тайны звёзд», «Здоровье», «Моя судьба», «Моя любимая дача» (напевне ще й «нелюбімая» є, мені б так!), сканворди-кросворди, «Forbes», «Esquire», «Elle», «Playboy», «Cosmopolitan», «Glamur» і т.д. і т.п. Макулатура виблискує глянцем і усіма кольорами веселки, хрустять напахчені сторінки питання в тому, чи її хтось купує/читає. Яскрава й відразу кидається в очі українська версія «National Geografic», яка у кожному кіоску за різною ціною (від 25 до 55 ― ото навару напевне!).
Серед газет видніються «Бульвар», «Оракул», «Коментарии», «Моя семья», «Капитал», «На пенсии», «Факты», «Диеты, «Гастрономъ» (чому не астроном?) та «Литературная газета», і ще зо два десятки інформаційних видань. Найбільше до вподоби те, що розкидане поміж газетами, ― «Наклей и раскрась» та «Чертёж эскадронного броненосца «Петропавловск»!
Про книги
Складається враження, що запаковує ці кімнати-коробки КСД, видає його Джоді Пікот, ну і звичайно ж майже єдині книги українською ― Люко Дашвар, видавництва того ж КСД. Фентезі так всуціль їхнє. Жіночих романчиків ― хоч гать гати, хоч піч пали, та ще й з такими тонкими палітурками, до яких прикипає погляд обох статей.
Перше, на що натрапляє око ― обкладинка книг Юлії Шилової. А як же без неї! Як і без Донцової, Устинової, Полякової, Семенової (чи Семьонової?) та Марініної/Калініної. Невідомі більшості імена Андрєєвої, Малишева, Незнанського, Сабріни Бах, Абдулаєва, Пічуріної, Бушкова, і більш-менш відомі Вербера, Бегбедера, Гавальди. І багато-багато Бориса Акуніна. Більшість – російськомовні видання із високими цінами, української книжки на київському залізничному не знайдеш зі свічкою в полудень.
Зустрічався частенько В. Пелєвін, зокрема його останнє творіння «Batman Apollo» та С. Кінг, Я. Вишневський «Самотність у мережі», помаранчево-чорні Іситуро і Мак’юен від pocketbook. Два в одному: книга Станіславського «Работа актёра над собой» та Чехова «О технике актёра» ― оце хоч і російською та почитати не завадило б. «Анжелика, маркиза ангелов» теж формату КСД.
Дуже порадували екземпляри Франсуази Саган, «Хозарський словник» М.Павича, У. Еко «Острів напередодні», «Игрок» Ф.Достоевского, «Хатина дядька Тома» Г.Бічер-Стоу, Х.Муракамі, які не відразу й вішукаєш серед кислотного і не дуже кольору обкладинок. Кількасотсторінкові видання Булгакова, Шекспіра, Єсеніна, Шукшина, Лондона, Ільфа і Петрова із видавничої арени (ух як звучить!) «Азбука-классика» та маленькі-тоненькі зарубіжних авторів. Чимало на прилавках Коельо і популярної зараз серії «50 відтінків сірого».
Дітям почитати/погортати то й взагалі не густо: І.Пивоварова «Жив собі собака», В.Нестайко ― одна-дві книги, непогані переклади від «Видавництва старого Лева» ― «Кіра й таємниця бублика» Бодо Шефера, «Невгамовна Кейт» С’юзен Кулідж, і не дитяча якась назва від Джерета Стронґа «Вікінг у моєму ліжку», ціною 50-60 гривеників.
Ненароком мелькнув у одній із вітрин примірник журналу «ШО» ― здивувало. Книжка М. Задорнова (довго, мабуть, стоїть у вітрині) теж подивувала. Неочікуваною була поява Літопису УПА (том 18) на горизонті міні-книжкової-крамнички. Дуже багато літератури на кшталт «Тени на заполярьем», «Война, пропади она пропадом» і неподалік ― «Орудия войны».
Найчастіше, звичайно, запитують путівник по Києву чи «Київський метрополітен», або ж самовчитель мови. Це щодо іноземців та іногородніх. Сумнівно, що запитують путівник по податковому кодексу чи путівники по Москві та Лос-Анджелесу, скоріше вже про «Вязание крючком».
Поряд з фантастикою Джорджа Мартіна, видніються «Миры Роджера Желязны» і міри ще когось там, гарні примірники праць Доріс Лесінг, зовсім стурбувала назва книги Ю. Чикирисса «Шпана. З євбазу. Комуналка» (чи, може, якесь інше написання О_о), ні обкладинка ні назва не викликають бажання витрачати чималу суму на невідь-що. «Великий Гетсбі» Ф.С.Фіцджеральда з обкладинкою із постера до однойменного фіьму, показ якого стартував не так давно. У таких непримітних комірчинах можна надибати навіть книженцію Хью Лорі!
Видніються три книги Марініної, заголовок «Смерть как искусство. Маски» вартує 55, «Смерть как искусство. Правосудие» ― 75, одразу ж біля неї та ж книга «Смерть как искусство. Правосудие» вартує 115. Прочитати б чи що цю Марініну, а то не знатиму, за що люди такі гроші віддають.
Особливо цікаво розглядати книги, які у каталозі КСД знаходяться у рубриці «Езотерика». Це і книга невідомої Ту «Легкий фен-шуй», різноманітні оракули та карти Таро, «Мантри», «Кабала», «Нумерологія», «Тайна имени», Нострадамус і Ванга. Розсмішили мішечки у вітрині із надзвичайно серйозними написами: «Скандинавская система гаданий. Набор «Мудрости Одина». Старый футарк» (24 шт.). Такі штуки не можна продавати у руки недосвідчені, бо від того й зурочити можуть, і всілякого нехорошого натворити. Жах на станції Вокзальній.
І ложкою дьогтю у банці меду стала книга Караваевой «Против штрафов ГАИ» та «Вершник без голови» М. Ріда вісімдесят третього року випуску за двадцять гривень. Таки варто провести безсонну ніч очікування на залізничному вокзалі Києва, аби розбиратися у книжкових смаках «вокзального» народу.